Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...Знать, от Бога…

  Ці Шевченкові слова  можна згадати і коли говоримо про тих поетів, які своє життя поклали до ніг Мельпомени. Поетів, котрі своїм талантом зробили світ кращим.

  Цієї п’ятниці, 24 листопада, учні 9-Б класу вели мову про творчість Генріха Гайне, який був і сьогодні залишається найулюбленішим іноземним поетом в Україні. Розмова ця була особливою, бо велась вона двома мовами – українською та рідною мовою поета, німецькою.  

  Разом зі своїми учителями Турій Н.Й. та Овсянниковою О.І. дев’ятикласники побачили, як твори Гайне прийшли до українського читача завдяки перекладам М.Ставицького, Ю.Федьковича ,Б.Грінченка, Лесі Українки, І.Франка… Але головним було все ж поетове слово…Німецькою та українською учні читали напам’ять вірші із збірки «Книга пісень», книги про поетове кохання, про його страждання,  про його мрію..

  За словами Гайне, «для любові не існує вчора, любов не думає про завтра. Вона жадібно тягнеться до нинішнього дня, але цей день потрібен їй весь, незатьмареним..». Таким ми хочемо його бачити.

  Те, що дев’ятикласники вільно читали напам’ять німецькою, говорили про особливості перекладу, свідчить, що ніщо не зможе позбавити нас відчуття прекрасного. Про наше бажання жити у світі, де люди розуміють один одного і цьому їх вчать поети.