Коли в людей є мова, історія, вони стають народом..
Доторкнутись до цієї історії, побачити її можна часом не лише в кіно чи в документальній хроніці...Зараз наша історія крокує вулицями Львова, Києва, Харкова, Одеси, Запоріжжя, Миколаєва, Херсона...
Свою історію ми пишемо не за бібліотечним столом. На жаль, ми пишемо її кров'ю на своїй землі.
" Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність,
Отож нам так і важко через те..."
В справедливості слів Ліни Костенко ще раз могли переконатись учні 9-х класів нашої гімназії, які разом з учителем історії Гупало О.М., своїми класними керівниками Козак І.І., Салиш Х.З., Овсянниковою О.І. 7 жовтня відвідали музей "Жива історія", що у селі Конопниця неподалік Львова.
Історія тут дійсно оживає. Експонати часів другої світової війни, до- і повоєнного часу можна було не лише побачити,до них можна доторкнутися... Можна було покататись на довоєнному авто, потримати в руках зброю.. Можна було приміряти одяг того часу, одяг, який носили ще зовсім юні хлопці.. Вони пішли захищати рідний дім одразу від двох тиранів - Гітлера та Сталіна. Їхня війна тривала ще довго, загнавши людей у підпілля.
Упорядник музею запропонував учням спуститись у криївку. Ми побачили побут, дихали повітрям того часу, наші очі вдивлялись у фото ще зовсім юних героїв, які, як і сьогодні, стали до лав захисників та дуже швидко подорослішали..
Коли ми запитали п. Любомира, чи поповнить він свій музей спаленою технікою росіян, він відповів категорично: "Ні!.. Тут у мене техніка німецького, нашого війська... Так , вони воювали, але воювали з рівними! Не з цивільними, не з жінками і дітьми...А ці? Це не воїни! Це терористи!!! Їх і з історії потрібно стерти..."
Сьогоднішній урок у музеї став і моральним уроком. Все тут зроблено з великою повагою до минулого, великою відповідальністю до деталей.
Закінчилась наша зустріч смачним галицьким борщем, який був дуже доречним після такого насиченого подіями дня.
Теплий львівський жовтень лише підсилив наші враження. Всім дуже хотілось, щоб війна залишилась лише в музеї, щоб зовсім юні ніколи не брали б зброю до рук...Хіба не заради цього зараз воюють наші ЗСУ?! Наші лицарі! Наші герої!
В переддень свята хочемо сказати: " Ми знаємо, що ВСЕ ТАК І БУДЕ ! МИ ВІРИМО В ВАС ! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!"
