День пам’яті жертв Голодомору

Коли вшановуємо?

Щороку в четверту суботу листопада

У чому суть події?

Запроваджено згідно Указу Президента України Леоніда Кучми 26 листопада 1998 року. Традиційно, в День пам'яті жертв голодоморів перші особи держави відвідують поминальні заходи, покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам’ятників жертвам голодоморів в Україні. По всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку у своєму вікні.

Що ця подія означає і чим важлива?

У минулому столітті українці тричі пережили голод: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. На законодавчому та юридичному рівні Голодомором називається тільки геноцид 1932-1933 років. Події 1921-1923 та 1946-1947 років визначають як масові голоди, проте їх геноцидний характер ще не доведено. Голодомор 1932-1933 років – масовий штучний голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат в сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України, за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими та цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української РСР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українського населення. Усі три голоди були спричинені злочинною більшовицькою владою через насильницьке вилучення їжі в українських селян. Голодомор 1932-33 років був влаштований цілеспрямовано з метою фізичного знищення українців. Це підтверджується, зокрема, тим фактом, що відібране в селян зерно гнило купами на околицях сіл, а за спробу наблизитися до нього солдати вбивали на місці. Особливо цинічним був так званий «закон про 5 колосків», згідно з яким будь-яка спроба селян врятуватися від голоду каралася розстрілом.

У дослідженнях американського історика Джеймса Мейса та британського політолога Роберта Конквеста доведено, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 22 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. У 2006 р. Верховна Рада України ухвалила закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» у якому визнала Голодомор Геноцидом. У 2010 році судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду; безпосередньо винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР: Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубара та М.Хатаєвича, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат безпосередньо від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців в частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

У СРСР сам факт масових смертей від голоду замовчувався комуністичним режимом і навіть старанно приховувався. 1986 року Іван Драч перший в Україні публічно вжив запозичене в діаспори слово «голодомор». В Україні вперше голод 1932-1933 років почали визнавати лише в 1988. Того року письменник Олекса Мусієнко вжив слово «Голодомор», яке швидко стало загальноприйнятим в українській публіцистиці, а з неї перейшло і до наукової історичної літератури.


Що почитати:

Історія Голодомору


Що подивитися:

- Великий голод, 2005

- Поводир, 2014

- Червоне намисто, 2016 

- Ціна правди, 2019